Ландшафтний дизайн
Ландшафтний стиль – це сукупність художніх прийомів, система характерних усталених та одноманітних трактувань форм, котрі визначають вигляд вашого саду. Це послідовне поєднання та використання окремих видів рослинності та технік декору.
Стилі садово-паркового мистецтва можна умовно розділити на такі, що склалися історично та відносно нові, сучасні. Стосовно поділу на стилі існують різні погляди, та навряд чи сьогодні хтось візьметься назвати їхню точну кількість.
Історичні стилі
Англійський, Голландський, Кантрі, Китайський, Прованс, Мавританський, Регулярний, Середземноморський, Японський…
Сучасні стилі Альпійський, Екостиль, Мінімалізм, Модерн, Хай-тек…
Англійський (пейзажний) стиль
Як можна зрозуміти за назвою стилю, він пов’язаний з історією країни, в якій виник. Сформувався цей спосіб оформлення садів в Англії, на початку 18 століття.
Головна ідея англійського саду
Любов до натуральних форм флори, бережне ставлення до живих рослин і злиття людини з природою. Особливий англійський почерк – це тонкий баланс між легкою недбалістю та домовитістю доглянутого саду. На фоні удаваної простоти та природності тут у всьому проглядається витончений художній смак, респектабельність і аристократична розкіш.
Характерні ознаки
Такі садиби характеризує цілісність в оформленні садової ділянки та дому. Їх об’єднує плавність контурів і ліній, вертикальне озеленення, мощені каменем доріжки, доглянуті газони, значна кількість багаторічних рослин. Квіткові клумби нагадують розкішні килими. Важливе місце займає водойма, яка на перший погляд видається природною. Незмінними атрибутами істинно англійського ландшафту є деревяні або камяні лавки, скульптури, вазони з квітами, романтичні альтанки, невеликі містки та ковані ліхтарі. Всі елементи в спокійних натуральних відтінках.
Голландський стиль
Голландський стиль остаточно сформувався в 16-17 століттях. У його становленні важливу роль відіграли віяння епохи Бароко. Саме тоді голландський стиль стає модним у європейських країнах. Провідні садівники використовують його в оформленні садиб знаті та монарших осіб. Великою популярністю почали користуватися лабіринти з живоплотів і фонтани. За допомогою чіткого планування висаджування рослин, великі сади розділяли на частини, так звані “зелені кабінети”, що створювали атмосферу приватності.
Особливості голландського стилю
Характерними для голландського ландшафтного стилю є: акуратність, доглянутість, бездоганна чистота, мініатюрність, ефективне використання простору, максимально щільне висаджування рослин у визначених місцях, яскраві квіти, ретельний підбір і поєднання рослин. Обов’язковим елементом є максимально рівний доглянутий партерний газон. Посередині такого газону може розташовуватись штамбове дерево, рослина-солітер або невеличкий топіарій. Нерідко зустрічється, коли стіни домів зусібіч обвиті плющем. Такий прийом наче зв’язує в єдине ціле будівлі з садом. На ділянці неодмінно мають бути декоративні елементи: повітряний млин, скульптура, декоративна криниця, деревяне відро, колесо, діжка, статуетки та різного роду предмети вуличного інтер’єру. За допомогою лавок, альтанки чи перголи створюють затишне місце відпочинку.
Рослини
Які рослини до сьогодні є візитівкою Нідерландів? Ну звичайно ж тюльпани! Також характерними є інші цибулькові: крокуси, гіацинти, нарциси, анемони і мускарі. Особливістю садового комплексу є духмяні квіти і чагарники з яких влаштовують міксбордери вздовж садових доріжок. Рекомендовано висаджувати: глід, форзицію, айву, спірею, гортензію та жимолость. Чудово вписуються в стиль такі хвойні як туї, тиси, ялівці і ялини. А листяними сусідами для них можуть стати берези, верби та вишні. Хоча для даного стилю є нетиповою значна кількість великих дерев.
Мавританський стиль
Сучасний мавританський стиль дуже впізнаваний. Він сформувався в арабській культурі Близького Сходу під впливом ісламу. Йому притаманні розкіш та пишнота. Мавританський сад – наче оаза посеред пустелі, схована від сторонніх очей. У ньому справжнє втілення казки, буйство барв, звуків і ароматів.
Характерні особливості
Скрізь геометрично правильні форми та симетрія. В основі планування лежить принцип “чор-бак”, що означає “чотири сади”. Тож сад ділять на чотири частини з фонтаном посередині. Вода в ісламській культурі відіграє особливу роль. Але це не шумний бурхливий потік. Вода спокійно розтікається, немовби з раю, на чотири частини світу, тим самим розділюючи сад.
Для підкреслення цієї ж ідеї, під прямими кутами, облаштовують невеликі канали, прокладають доріжки та формують з чагарників низькі бордюри. Все оздоблюють стильною арабською мозаїкою. Обов’язковими для цього саду є затінені зручні місця для відпочинку: альтанки, перголи та навіси, облаштовані зручними пуфами, тахтами і диванами зі значною кількістю подушок. Також, по саду розміщують красиві мармурові або дерев’яні лавки прикрашені витіюватими узорами. На великих ділянках облаштовують мавританський газон.
Рослини
Тут завжди поруч декоративні рослини з плодовими деревами та чагарниками. Але мета у них спільна – тішити око, наповнювати простір пахощами та догоджати господарю соковитими плодами. Традиційними символами саду стали інжир і гранат. Не обходиться східний сад без лимонів і апельсинів. В середніх широтах, як альтернативу, висаджуть – айву, жасмин, мигдаль, магнолію, персики. З квітів обов’язковими є троянди. Вітаються цибулькові: тюльпани, лілії, нарциси та гіацинти. Важлива присутність пряних трав – меліси, м’яти, естрагону, лаванди та шавлії. Для вертикального озеленення використовуються декоративні ліани: плющі, троянди, клематіси, виноград. Традиційна кольорова палітра – соковито-зелений, пурпурний, фіолетовий і жовтий.
Регулярний стиль
Його називають по різному: формальний, класичний, геометричнй парк або сад у стилі Бароко. Інколи його ще називають французьким, але ці назви правильні лише до деякої міри. Своїми коренями стиль сягає другої половини 16 століття, епохи італійського Ренесансу. Перші подібні парки з’явились у Флоренції. Але всесвітнє визнання стиль здобув завдяки ансамблю парків довкола королівського палацу Версаль. Їх створив у 17 ст. французький ландшафтний архітектор Андре Ленотр. Цей неймовірний комплекс садів приголомшив і полонив Європу.
Подібні парки стали з’являтися в Англії, Іспанії, Австрії, Росії та інших країнах світу. Проте абсолютним еталоном регулярного стилю залишається Версаль.
Головна ідея
В основі ландшафтного стилю лежить ключова концепція – людина є архітектором природи!
Регулярний сад – надзвичайно вибагливий жанр. Тут немає місця для неточностей, дрібних помарок або планування “на око”. В його підвалинах – математично вивірена схема, абсолютно правильна геометрія, точні та строгі пропорції, логіка та дзеркальна симетрія.
Отже для даного стилю притаманні такі елементи:
– прямі алеї, бездоганна геометрія клумб і газонів;
– головний партер – прямокутний газон, оформленний кольоровим піском і гравієм;
– мереживні партери (вистрижені з чагарників візерункові “килими”);
– фонтани, скульптури та клумби як центральні елементи композицій;
– боскети – “зелені кімнати”, оточені наче “стінами” живоплотами із рівно вистрижених дерев і чагарників;
– численні рабатки вздовж доріжок (вузькі клумби, у формі складних візерунків);
– водойми ідеально правильних геометричних форм;
– класичні альтанки чи бельведери, що виконують роль оглядових майданчиків;
– топіари, вазони з квітами, античні статуї або цілі скульптурні композиції;
– колони, кам’яні кулі, ковані арки та перголи.
Рослини
Типовими для цього стилю є: липи, в’язи, граби, каштани, акації, буки, кипариси, тиси, туї. З чагарників це спіреї, самшит і бересклети, а з квітів – тюльпани, нарциси, гіацинти, іриси, лілії, цикламени і троянди. Отже відтінками класичного регулярного саду є: зелений, білий, голубий та рідше рожевий і блідо-жовтий.
Звичайно, сучасний регулярний стиль допускає деякі вільності та відхилення від класичного кодексу.
Середземноморський стиль
Інколи його ще називають італійським або ж грецьким. Це південний варіант оформлення саду. Його батьківщиною є європейські країни середземномор’я. А сформувався він під впливом стародавніх культур Еллади та Риму. Сучасний середземноморський стиль – це поєднання каменю, теракоти, рослин і води.
Важливими елементами стилю є басейни і патіо. Їх вимощують керамічною плиткою. Перголи покривають легкою світлою парусиною білого, голубого чи пісочного кольорів. Нерідко зустрічаються перголи обвиті плетистими рослинами, такими як: плющ, троянда, дівочий виноград, гліцинія, жимолость чи клематіс.
Особливості стилю
Озеленюють територію пальмами в діжках, кипарисами, магноліями, акаціями, сріблястими оливами, мигдалевими і фісташковими деревами. Актуальним для стилю є топіарне мистецтво. Хвойним рослинам надають різних форм – пірамідальних, спіральних або куль. Широко використовують декоративні чагарники, квіти, злаки та пряні трави. Впізнаваним середземноморський стиль роблять декор і аксесуари: вазони у формі амфор, горщики для квітів на фоні білих стін, коринфські колони та портики, а також імітація античних руїн. Притаманна стилю кольорова палітра відображає різні відтінки рослин, піску та моря: сліпучо-білий, блакитний, оливковий і теракотовий.
Японськийй стиль
Один з найдавніших історичних стилів, що поступово формувався протягом півтори сотні років починаючи з 8 століття. В основі японського ландшафтного стилю глибоко вкорінене шанобливе, чи навіть поетичне, ставлення до природи. Це особлива естетика, якій не притаманна розкіш, вигадливість і надмір декору. Тут скрізь панує спокійна рівновага, гармонія форм, ліній, кольорів і звуків. Японський сад умиротворяє та сприяє глибоким роздумам, розвитку естетичного смаку та зрівноваженого погляду на життя. Майстер, що працює над таким садом, не намагається “перекроїти” рельєф у намаганні пристосувати до своїх бажань.
Навпаки, як слухняний учень він пристосовується до особливостей ландшафту та йде слідом за встановленими часом формами. Це не значить, що в японському саду немає якогось мистецького задуму чи ідеї. Навпаки, тут все продумано до дрібниць і кожен елемент на своєму точно визначеному місці.
Особливості японського стилю
Насамперед ділянка розділяється на функціональні зони довільних форм, між якими влаштовують м’які природні переходи. Їх створюють за допомогою каменів, дерев чи непоказних аксесуарів. Сад створюється, переважно, для споглядання з різних перспектив, тому має бути багатовимірним. Щоб цього досягнути використовують перепади рівнів, невеличкі узвишшя та містки. Тут немає місця точній симетрії. Усі лінії довільні та плавні, як і довколишня природа. Важливу роль відіграє каміння, якого традиційно має бути багато: доріжки, сухі потічки та навіть локальні сади каменів. Обов’язковою складовою японського саду є вода в будь-якому вигляді – ставок, струмочок або стилізований фонтан. Не обійтись тут без традиційного “чайного будиночка” (з якого, по суті, і розпочинається історія японського саду) і без аскетичних кам’яних лавок і ліхтарів.
Рослини
Символами Японії є – гілка сакури та хризантема. Також, неможливо уявити японський сад без трьох рослин – слива, сосна і бамбук. Дуже по-японськи виглядають: черешня, в’яз, дуб і різноманітні клени. З кущів використовують – глід, кизильник, спірею, самшит, барбарис… Деякі рослини в саду стрижуть в традиції “нівакі” або ж надаючи їм форму куль. Широкого застосування набули злаки та різного роду мохи. З великою повагою ставляться до рододендронів, хост, папоротників, лілійників, ірисів і різних цибулькових.
Базова кольорова гама стримана: сірий, моховито-зелений, приглушений коричневий і несліпучо-білий.
Мінімалізм
З часів виникнення класичних ландшафтних стилів світ сильно змінився. У 20 столітті в архітектурі та багатьох видах мистецтва відбулись революційні зміни. Їх можна охарактеризувати такими сучасними словами як: раціоналізм, функціоналізм, конструктивізм. Разом із стрімким розвитком науково-технічного прогресу, відбулось прискорення темпу життя людей, а це призвело до все більшої утилітарності та спрощення форм. В моду увійшов естетичний пуризм, конкретика і чіткість ліній. Таким чином сформувався мінімалістичний ландшафтний стиль. Звичайно, з часом він став менш грубим, вишуканішим і більш фешенебельним.
За останній час мінімалізм здобув нові характерні риси та мільйони прихильників по цілому світі. Він чудово підходить для озеленення в містах і гармоніює з урбаністичною архітектурою. Його головна ідея – збереження вільного простору та повна відсутність громіздких елементів або композицій.
Характерні риси мінімалізму
Однією з головних рис можна вважати геометричність. Усі лінії та форми мінімалістичного саду підкреслено рівні та чіткі. Немає значення – газон це, басейн, доріжки чи сходи. Усе спроєктовано та виконано геометрично точно та правильно. Криволінійність і петляння на такій ділянці неприпустимі. Ще однією характерною ознакою є лаконічність форм і кольорів. Вона торкається всіх аспектів ландшафтного стилю – будівель, насаджень, матеріалів і декору. Вся ділянка має сприйматися унітарно, як єдине ціле. Тому, важливу роль відіграє композиційність. Зонування саду виконується з урахуванням збереження простору. Отже, це досягається не за допомогою живоплотів чи громіздких насаджень, а використовуючи перепади рівнів, сходини або просторі помости.
Рослини, декор і кольори
Рослини в даному стилі не акцентують увагу на собі, а натомість об’єднують різні зони в загальну архітектоніку. Тому, обирають рослини не надто барвисті і зі стриманою текстурою. Гарний спосіб зробити мінімалістичний сад стильним і цілісним – це моноклумби. Для їхнього облаштування висаджують негроміздкі масиви монохромних рослин, скажімо сукуленти чи хости. Добре підходять по стилю контейнерні насадження з квітами або злаками які, дещо додають саду різноманітності та динаміки. Для декорування доріжок, країв газону та клумб широко використовують гравій, гальку або соснову кору. При бажанні, своє місце знайдуть футуристичні скульптури та абстрактні інсталяції. Кольорова гама: зелений, сірий, земляний, коричневий, пісочний, сріблястий, теракотовий.
Варто зауважити, що це динамічний стиль який розвивається. Отже, його можна втілити не лише за стереотипним хрестоматійним зразком, а додати своїх штрихів і подробиць, щоб зробити його більш яскравим та оригінальним.
